ЗВО́ЗИТИ, ЖУ, ВИШ,
Зво́зити, жу, виш, сов. в. звезти́, зу́, зе́ш и звози́ти, жу́, виш, гл. Сваживать, свезти въ одно мѣсто. Кілько в небі зірочок, тілько на полі кіпочок. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити. Чуб. III. 246. Волів обробила, пшеницю звозила. Чуб. V. 824.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 135.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗВО́ЗИТИСЯ, ЖУСЯ, ЗИШСЯ, →← ЗВО́ЗДИ́К, КА,